Читателей на странице:
«Сумна пора, очей зачарування,
В багрянець й золото одягнені ліси»,-
Писали в віршах осені зізнання,-
«Очей не відірвати від краси».
Вона кружляла в вальсі жовте листя,
Зривала його з кленів, яворів
І падало воно додолу, стомлене опісля…
Не чути в лісі вже пташиний спів.
Такою різною буває осінь!
Готує зараз землю вже до сну…
Вдивляється у річку неба просинь,
Співає вітер пісню нам сумну.
Сумна пора очей зачарування.
Не видно більш минулої краси.
І виникло чомусь питання :
«Скільки ж чекати до весни?»