Прощається осінь

Любовь Кочкина

Читателей на странице:

Перечекаю трохи зливу-
Надворі зараз пізня осінь,
З дощем у змові вона знову
Й хмарі закрили неба просинь.

Погратись любить з ними вітер,
Щосили може він дихнути.
Вдягну я мабуть теплий светр,
Ще й парасольку б не забути,

Аби не замокнути до нитки
Від крапель листопадного дощу.
В душі немає місця смутку,
Його туди я не впущу.

Зайду в кав‘ярню, що за рогом,
Замовлю кави філіжанку,
Насолоджуся, ну а згодом,
Візьмусь за справи спозаранку.

Це так природньо: осінь, дощ…
Нема підстав, щоб сумувати.
Прощається так осінь з нами, тож
Вже зиму будемо чекати.