Читателей на странице:
Час минає.
Закружляла хуртелиця снігом.
Та розлучення те було збігом.
Мало було терпіння, поваги.
Почуттів не було та уваги.
Замело снігом душу, дороги.
У цім збігу нема перемоги.
Не було і поразки та болю.
Не кляли збіг обставин та долю.
Зимували в хуртелицях ночі.
У тривозі були твої очі.
Мабуть ти жалкував цим подіям.
Не судилося бути надіям.
Та пройшла вже зима, весна, літо.
Осінь гарна була, жовтоцвітом.
Але знову зима вже без тебе.
Сніг на руки впаде, мабуть треба…
Рукавички вдягти, теплу хустку.
Та до Риму поїхати у відпустку.
Хай хуртелить зима, сипе снігом.
Так проходять роки, часом, збігом.
Ти мовчиш, я мовчу, час минає.
В завірюхі минуле лунає.
З неба падає, падає сніг.
Та минуле засипати зміг.
@ Наташа Павлова.