Читателей на странице:
Де сонця промінь блисне,
там зеленіння трав.
Краса там живописна,
штрихом ледь-ледь поправ.
Природа сонцесяйна
з блакиті й білих хмар.
Неначе моя мама
йде чепурна на Бар.
Життя все завесніло
в клопотах і труді.
Не мала часу мило,
дозвілля не тоді.
Завжди робота й діти,
все дбала силоміць.
Нема де правди діти,
добро для рідних лиць.
Нема різниці віку,
для неї є дітьми.
Плекає нас постійно,
віддячимо чим ми?
Турботами прожити,
на славу Божу вік.
Потрібно дорожити
аби любити міг.
Немає щастя більше,
як посміхнеться нам.
Порадить і потішить,
удачу в нас призна.
Її прекрасна ніжність
не застарить душі.
Любов насправді вічна,
а нею дорожім.
Рожевих квітів чари
духмяно дзеленчать.
Бентежать тло Стожари
у зграйці голуб’ят.
І вітер легко віє,
пагілля доторка.
Ще копіткі надії
благословить рука.
У небі біло-синім
ясніє кожен день.
Весни пора міцніє,
бруньки і листя молоде.
Я йду назустріч мами
на День народини.
З найкращими квітками,
вітань нагодою.
Здоров’я зичу щиро,
благословінь рясних,
і затишку, і миру,
краси з води-роси.
Хай Божа Мати рядить
на щастя благовіст.
Уроче нині свято
кохано щось повість.
Велебне спілкування,
набожні молитви
любов’ю відкривають,
життя благослови!
У царині душевній
панує мир, любов.
А сонце в чистім небі
світанок стріне знов.
Молитися розарій
навчила ти колись.
Палкі серця розжарить,
у полум’ї молись.
Дорогою свічадо
освітлює життя.
Розчулено кохати
опалені чуття.
Поклич на допомогу:
Марія та Ісус!
Бо здійснять ті спромогу
прошепотілих вуст.
І сонечко ласкаве
тебе розцілува.
Дай Боже віри, мамо,
що ти є ще жива!