Читателей на странице:
Спогади – в букетики ромашок…
Ти завжди їх так любила, мамо.
І малечу, жвавих розумашок,
Хто зростав з тобою за книжками.
Їхні перші букви заплітались
У химерне плетиво та з часом
Фантастичні речі відбувались,
І усі писали гарно класом.
Букваря сторіночки гортали
З кожним днем упевненіше далі.
Розумнішали та підростали
І були в світ знань всі кроки вдалі.
Хто і говорить не вмів – читали,
Певно, маєш надзвичайні чари.
Хоч трудитись довелось немало,
Так зате розсіювались хмари.
Не зітхала, хоч бувало тяжко,
Не шукала іншої ти теми.
І для тебе всі цвіли ромашки
І півонії, і хризантеми,
І тюльпани теж для тебе квітнуть,
Аромат окрилює, чарує.
Народилась не дарма у квітні.
Хай усе життя твоє квітує!