Читателей на странице:
Спустились діти сонечка на землю
й розсипалися в лузі по траві,
до цього сумно тут було і напівтемно,
лякали хмари трави дощові.
Як тільки сонечка засяяли у лузі,
весна всміхнулась ніжністю й теплом,
жовтіють скрізь вони на виднокрузі,
дарують світло, радість і любов.
Чому вони кульбабки, я не знаю,
і що за чудернацька назва ця?
Вони ж, як сонечка, в яскравім рАю,
і світлом сонця їх краса сія.
&Валентина Пошкурлат
Світлина з мережі Інтернет