Читателей на странице:
Упізнати як Божу присутність,
коли втома, самотність і біль.
Доброта і любов є відчутна,
якщо серцем ти всім полюбив.
Може мрії твої нездійсненні,
а здоров’я і сили зійдуть.
Але вірна душа буде в небі,
бо цю заповідь сповнить святу.
Покохати Предвічного Бога,
як життя своє дати на смерть.
Хіба тиша сумісна гробова,
коли ввечері місяць померк?
Тільки вчинки живої любові
здатні заново створений світ
допровадити так до благої
тої райської зустрічі, вір!
Лиш найбільша відродить скорбота
цю покинуту душу всіма.
Злі пороки можливо побороти,
коли очі до неба здійма.
Дуже сильні докори і муки,
як у серці спричинений жаль.
За розчуленням грюкає стукіт,
відповісти на запит зважай.
Прибивали Ісуса то цвяхи,
наші з гордощів чорні гріхи.
Трохи зайвого не дозволяли,
з пересердя з хреста їх не рви.
Мало статись, що вже відбулося,
щоб збудити сумне каяття.
Тоді вигляне радісне сонце,
сповіщаючи світлом життя.
Через сумнів, біду і тортури
перейти дуже важко тому.
По природі людської натури
треба зважити правду саму.
Ми не можемо йти самотужки
до найвищої в світі мети.
Воля Божа постійно всім душам
переважно дасть допомогти.
Передсмертна важлива довіра,
якщо любиш до скону над все.
Може досі ще не надивився,
як весною коріння росте.
Але вічність тотожна до щастя,
коли зараз відкриєш його.
Будеш росами зранку дрижати,
але мати безмірну любов.
Як кохає дитину це мати,
так відносно у планах подій.
Можуть хресні терпіння тримати,
бо у пропасть би так полетів.
За відвагу, покору і захист
ти Спасителю завжди завдяч.
Що тепер знов на ноги міг встати,
з того горя гріхів і невдач.