Читателей на странице:
Під час масових розстрілів у Бабиному яру в 1941 – 1943 роках було вбитіо тисячі дітей. Про це нагадує розташований тут пам’ятник …
Я торкаюся ручки дитячої.
Ні, не вбита вона. Тільки спить.
Чую шепіт гарячий, тремтячий
Очі я закриваю на мить.
Чую голос, що рветься на волю.
Він над Бабиним яром пливе.
Там відгомони відчаю, болю.
Попіл стукає в серце моє.
«На руках свою ляльку тримала,
Як сестра вона поруч моя.
Я до себе її притискала,
Разом слухали трель солов’я.
Те, що буде зі мною, не знала.
Ти пробач, що взяла я тебе.
Ляльку стільки разів рятувала.
Так врятуй же сьогодні мене.
.
Не змогла врятувати. Я вбита.
Нас вони поливали свинцем
Моє серце металом пробито.
Шлях завершився рано кінцем
І під постріли якось здалося,
Що з’явилась у ляльки сльоза.
Раптом тиша і безголосся…
Чорний день нас навік пов’язав.
Ваші кроки сьогодні над нами,
Над дітьми, що пішли в нікуди.
Нас немає. А все-таки з вами.
Залишаються наші думки
Я прошу генерала, зброяра
Я благаю дорослих людей,
Не потрібно вам нового Яру
Не вбивайте, будь ласка, дітей!»
Сумна історія… Сумні спогади… Біль…
Спасибі, що відкрили цю тему.
Щиро дякую!