Читателей на странице:
Вона вміла крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись
І писати безсмертні шедеври свої.
Працьовитості Лесі дивуюсь –
Як багато вона досягла!
Перед нею я низько вклоняюсь,
Вона творами – віршами
й зараз до нас промовля.
Україну любила безмежно!
Небайдужа їй доля народу була
І той камінь в житті величезний,
Мов на крилах пісень, підняла.
Життю раділа в будні і свята
І промовляла: «Evviva la vita».
Блакитноока поетеса України і дочка,
Тягнулася душею до добра і світла.
Боліло їй за долю України!
Близький сьогодні нам той біль,
Усі сім струн заграли нині,
Ці звуки в серце линуть звідусіль.
Не полишає все-таки надія,
Що Україна свою долю віднайде,
І та очікувана наша спільна мрія,
До перемоги всіх нас приведе.
— «Evviva la vita» — Хай живе життя.