Читателей на странице:
Бог — мій притулок, мене Він спасає, —
Вказує правду Давидів псалом.
Як же потрібно розкаятись справді
Аби зустріти спасенну любов?
Ходимо, блудимо мов прокажені,
А у душі вітровій пустоти.
Гірко гнітять нас гріхи кожноденні,
Серце на волю своє відпусти.
Щастя нехай би сьогодні спізнали,
Добрий, як Хліб, Милосердний Господь.
Він оселився у Тілі між нами,
Полум’я тихе любові розводь.
Вогнище затишне, щира молитва
Допомагає на щодень рости.
Можемо вірно і палко любити
З ранішнім сонцем у краплі роси.
Нас Він очистить від бруду і пилу,
Як самородки ми ті золоті.
Боже, навіщо так тяжко грішили?
Стукає в серце, Бог хоче зайти.
Ми не шукали прославити Бога,
Тільки благали за власне життя.
Сам на теренах Господь нас знаходить,
Кличе вечеряти наче дитя.
Хоче назвати нас друзями, браття,
Радість дарує в довірі сердець.
Участь у праці невтомній слід брати,
Бо так чекає дітей всіх Отець.