Читателей на странице:
Шепоче вітер ось твоє ім’я постійно,
Наспівує мрійливо лагідні слова.
Неначе виваливсь з гніздечка пуцьвірінок,
Мала пташина гола, тепла і жива.
Мені б пір’їнку білу на вуста покласти,
Не дихати, а милуватися в красі.
На ніжність щиро відгукнутися пухнасту,
Яка в ранковій ще купається росі.