Читателей на странице:
Реставрую по крихтах нездійснені мрії –
Розгубились вони на дорогах життя,
Припилилися, може, й лежать в безнадії
І не ждуть у сьогодні вони вороття.
Їх зберу обережно і скажу: «Ви – щасливці.
Не сумуйте, як тільки розпуститься листя,
Відпущу вас на волю, якщо не лінивці,
А тоді нанижу у красиве намисто».
Одягну це намисто у будні і в свята –
Оновиться у мріях душа вся моя.
Буду весну нову зустрічати я радо,
Шелест тихий трави і спів солов’я.
Заспіваю веснянку із мріями разом,
Окроплю і омию їх першим дощем,
Пробіжуся весняним заквітчаним садом,
Зронить серце моє причаєний щем.
Ой, що буде? Що буде? Мрії, знаю, зрадіють,
А ще більше зрадіє душа вся моя.
Я весною у ній рясно мрії засію –
Восени на врожаї чекатиму я.