Читателей на странице:
Чомусь забувається рідне,
Десь кане на дні забуття.
Промокло закапав з-під стріхи,
Життя це промокле ніхто не латав.
Осунулось збите дощами,
Терпущо до болю сівке,
Навхресно оббите дошками,
У сиву минулість іде.
За вигони широкополі,
Летовище, луки і гай.
Зникає знайоме до болю.
Цей час золотий не прогай.
Дитинство з пісень солов’їних
І стежка, старий перелаз.
Така дорога Україна,
Що серце щемітиме враз.
Як мова свята материнська
Глибоко тече у крові,
За волю тепер помолімся,
Щоб діти зростали живі.
Щасливе поповнив потомство
Аби на життя без війни,
Світило блаженніше сонце,
Нам, Боже, Ти мир поверни!