Читателей на странице:
Ти завжди любила тепло із каміна.
Вогонь як лизатиме клаптики дров.
А іскорки вичкурнуть з віхтя кремінно,
На запал неначе із плазми любов.
Тихенько потріскує звурджена камідь,
Ти вкрилась у плед і чекаєш на диво.
Гарячої кави горнятко пузате
Зігріє долоні — малу як дитину.
По шкірі пробігти енергія вдарить
І спрагло до ласки діткнутися схоче.
Розніжені спалахи випустять чари,
Вуглинки до блискіток висвітлять очі.
Прекрасно відчути, коли обіймають,
Цілують вишневі запишення губ.
Жадають кохати без приводу навіть,
А просто не встигли як скучити тут.
Автор ► Leon Clerk