Читателей на странице:
Коли на небі чорному зоря
Розкриє різнокольоровий тон,
Що нас усіх насправді поєдна –
Свіча кохання LITTERcon.
А отже стане тепло нам тут,
Бо дуже добре зна серця.
Тоді поезія читається,
Життя буде чутливе надто.
Зібрав нас у зимовий вечір
Щоб говорити міг тут кожен.
Багато тих, хто вірить у любов же,
Кого Бог дасть благословенно.
Усмішка сонячна ласкава
І білий сніг, немов солодка вата.
А кавалер ту поцілує,
Гідна з турботи є яка кохати.
Ялинка вже чудово так прибрана,
І іграшки, і феєрверки, й дощик.
О хочу як твого кохання я, кохана,
Що не залишить нам чогось ще.
Як кришталевий черевичок Попелюшки
Мені себе на Бога залишаєш.
Три слова прошепчу тобі на вушко:
“Я тебе кохаю!”, “Я тебе кохаю!” …