Читателей на странице:
Безмежна, неначе б той простір,
Летіти у нім стрімголов.
За власне життя ти дорожча,
Таку розумію любов.
До щирого серця як линеш,
Згораєш, мов ніччю зоря.
Як вічнозелена ялинка,
До тебе постійність моя.
Немов прикипаю назовсім,
Собою не щаджу ні в чім.
У променях ясного сонця
Явилась в сорочці нічній.
А сяйво те ніжно голубить
І пестить коханно тебе.
Усмішкою бавлені губи
На радість мені отепер.
Тебе я кохаю єдину,
На потім життя не відклав.
Не знаю кохати чи встигну
Допоки не ступить імла?