Читателей на странице:
Усе творіння прославляє Бога,
Радіє як прекрасному життю.
Без відома людині: це про кого?
В кагалі самохвалів і жаднюг.
Бундючні зречення живої суті,
Про існування сумнів закрада.
Нечесні виявляються в нас судді,
Нажитий горб тяжіє без труда.
Усіх людей на бідних і багатих
Це тільки ми лукаво різнимо.
Неодностайних думкою прибрати,
Спаплюжили сумління і любов.
А вбивство ненароджених дозволять
І відібрати в когось віру — най!
Краса блазнює пишністю з оголень,
Належне як, розбещенню віддай.
Чи здатні повставати з попелища,
Охрещені тож кров’ю у боях?
Гріховність грізно з’юрблених періще,
Душею хворобливих наболять.
Собі як забезпечать на майбутнє,
На благодійність побудовою церков.
Слова розкидані у бруд напутні,
Не тим дають пошану і любов.
Тому дав мудрість для немудрих світу,
А від славетних розум відібрав.
Пани місця найперші йдуть посісти,
Але не звідали вони добра.
Якщо в найменшому стають невірні,
То що великого там взяти з них.
Хіба і так усе тепер не видно,
Що казна де ощадження казни.
Огульність, крахоборство, скотоложство,
Підібгане під себе дістава.
Комизяться в своїх розборках жорстко,
Досадно не враховують до ста.
Бракує милосердної любові,
На справедливість марно упова.
Надіємось на себе і без Бога,
На добру волю забрані права.