Вона в кав*ярні затишній чекала…

Зоя Мищук

Читателей на странице:


Вона в кав*ярні затишній чекала
На зустріч зі  своїм коханим.
Щеміло серце, та вона не знала,
Що лихо трапилося з ним…

На місто насував зимовий вечір.
Тихо падав лапатий мокрий сніг.
Слизька дорога. Скрегіт шин. Зустрічна.
Він з керуванням впоратись не зміг.

А далі все, як у страшному сні.
Пекучий біль.Швидка.Провалля…
Авто понівечене.І червоний сніг…
Блиск інструментів, лікарів старання.

Він без свідомості вже дев*ять днів.
Вона все чергувала біля його палати.
Прогноз невтішний був лікарів.
А сили її покидають, треба поспати…

Вона всі дні молилася за нього.
Просили Бога, Богоматір, всіх Святих.
Щоби коханий став її на ноги.
В сльозах і на колінах благала їх.

В сон провалилася важкий і неспокійний…
Тепер вона вже молилась уві сні.
З*явився у червонім кожусі добродій.
Сказав їй: ,,Житеме коханий твій!”

Промінчик лагідно торкнувся її личка.
Вона прокинулась, згадала сон свій.
Це ж Миколай Святий! Була ще невеличка,
Коли він подаруночки приносив їй.

Святковий ранок гарну новину приніс.
І знову виросли у неї крила.
Їм допомога надійшла з небес.
Вона ж бо недаремно з вірою просила!

Вони в кав*ярні затишній сиділи.
А за вікном кружляв лапатий сніг.
Закохані, щасливі, життю раділи.
Святому дякували, він їм допоміг!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Зоя Мищук


5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments