У затишному раї жінка виглядає

Leon Clerk

Читателей на странице:


У затишному раї жінка виглядає,
Її душа співає вічно молода.
Любові і добра у собі не ховає,
Щоб розділитися — її прагка мета.
Донести людям світло, нові переміни,
За когось порадіти, успіх як помітить.
Поспівчувати — горе буде ж не постійно.
Слова, як неслухняні, вередливі діти.
Довершеність питома сплавом амальгами,
Відійде вічна втома, дари розвивати.
Усміхнено стрічати, Божий світ кохати.
Підтримувати полум’я від іскор ватри.
Як жалісливі струни чарівної скрипки
Емоції знеструмлять, біль і смуток скрити,
Не відвернуться почуття тоді любити.
Ще дужче попереднього там будуть жити.
На серці — як рисунок, оживляє серце,
Ця вишивка пасує, українське все це:
Розмова, вірші, сукня, музика, мистецтво.
Куточок мальовничий, цей обширний всесвіт.
Відкритою душа зосталась щира навстіж.
На пам’ять у грядуще покоління щастя.
Як гасло побажання, щоб усе найкраще.
І не прощатися, підняти гарний настрій.
Як горлиця ширяє в голубому небі.
Воскресло слово з раю оплесками тепло.
З любов’ю промовляє: «Ще молитись треба».
Неначе в ірій птахом білим відліта.
Крізь хмари, ночі, зливи і вітри буремні.
Її душа співає вічно молода.

© Leon Clerk


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments