Читателей на странице:
Як добре, що хворієте не мною,
Як добре, що не Вами я живу,
Моєю Вам уже не стать весною,
Мені Вам не зізнаватися: “люблю”.
Як добре, що безсоння нас не мучить,
Нам почуття не заважають спать,
А сумніви кохання в нас не влучать,
Нам не судилося удвох кохать.
Як добре, що не зносить наші стелі
І наші не зриваються мости,
Між нами доленосні є пустелі,
І ревнощів тягар нам не нести.
Як добре, що хворієте другою,
Для неї кращі квіти несете,
Для іншого я стала дорогою,
А Ви не пошкодуєте про те.