Читателей на странице:
Розвій у полі веремійну тугу,
На сколих трепетний перечепись.
А може бідкався чимсь недолуго,
Насправді не звертав уваги ввись
Довкіль краса милує ніжно очі,
Охота жити і любити знов.
Струмок біжить, тихенько щось журкоче,
Ще зрання радість нову віднайшов.
Ти так запобігав багато мати,
Що про досвідчення позабував.
На Батьківщині зачекалась мати,
Журавка полетіла поза став.
Ти досі мрії з призьби заколишеш,
А сам у хмарах виснути спроміг.
Згадай, як рідне і близьке колишнє,
Підкову щастя збив через поріг.