Читателей на странице:
На вітрі, човгаючи, гілка скрипне,
До серця пані вдачу притули.
Так жалісливо ніби плаче скрипка,
На переході витяг з-під поли.
Куди назначена поділась доля,
Якщо застряг бувальцем між світи.
Чи Бог зустріти день іще дозволить,
Промінням у дорозі підсвіти.
Життя мине – одна неначе днина,
Як не любив, то ніби і не жив.
Та пам’ятай, що ти тепер людина,
Не просто зліпок гарний без душі.