Читателей на странице:
Скидає вітер листя в листопаді,
додолу позлітає метушля.
Ти обережно далебі ступаєш,
довкруг красою всипана земля.
Дай на руках отак тебе нестиму,
мов вазу кришталеву боячись
не упустити, а старанно стримать.
Оманлива бентежить гарна вись.
Сором’язливо подивлюсь під ноги,
гойдливе віття пригада ходу.
Тобі відбірні квіти дам чудові,
до тебе на побачення прийду.
Ношу твій знімок завжди у кишені,
щоб серце зігрівала мимохіть.
Торкнусь і поцілую так блаженно,
коли душа самотньо заболить.
Візьму зігріти руки ледь холодні,
до вуст своїх їх ніжно притулю.
Живу з надією в твоїй любові,
а дужче всіх мінливостей люблю.