Читателей на странице:
Попали під осінній дощик,
одним накрились ми плащем.
Збагнув, що в мене найдорожча,
для серця виразив у щем.
Твої не плакали би очі,
глибокі, щирі, дорогі.
Їх дощ і радість хай промоче,
рукою витерши провів.
Обличчя ясне, миле, добре,
живу тобою я і сню.
Дзвін кришталевої любові,
найкращу з мрій я здійсню всю.
Кохання є твоє відкрите,
як сонця сяють промінці.
Красиві дарувати квіти,
що розцвітають у руці.
Твоїм безмежним щастям жити,
бо вже без тебе аж ніяк.
Твої примхливості любити,
закоханість твоя й моя.