Читателей на странице:
Їй не пасували затісні костюми —
Видавала складками «верблюжа лапка»,
А косичка чепурила личко юне,
Зайчиками вічі гралися забавно.
У відмовках туркотливих крилась любість,
Блище білих рученяток не підступись.
Небо бурилося як в умбрових хмарах,
Налітало вітром оголити груди.
Щось за пазухою ніби приховала,
Подарунок не дозволиш розгорнути.
Дай душі хоч взріти дружню нам розмову,
Розумом — повагу, потягом у пристрасть
Сколихнути серце чемною любов’ю,
Що без доторку до вуст не буде чиста.
Не гони, як муху, що надоїдає,
Нащо було об’ їдатися варенням!?
Бачу, що порожевішала з недавна,
Твоя вдача залеліла привередла.
Гойно гойдалися гарні груденята,
Я додолу очі… більше не прикрию.
Неможливо почуттями не сприйняти,
Падати у вирву, й зависати криво.
Але ти була занадто вже красива.
Струмом ошелешено закоротило.