Читателей на странице:
Вогонь до губ добудеш полум’яно,
Як благодатний, що згори зійшов.
Ти вільна, у союзі — полонянка,
Тебе тримає лагідно любов.
Укрий свій сором мигдалевим листям,
Щоб ще солоче потяг притягав.
Із верхогір’я сонечко заблискне,
Я полюватиму, як бандюган.
Схоплю тебе, підійму вище себе,
Як стяг, що ти мене перемогла,
Нехай красі твоїй позаздрить небо,
Зворушливо і притьмом плаче мла.
Я не віддам нікому мою втіху,
Хоч грішний у своїх думках мій дух,
Але блаженство обіймає тихо,
Твою відчувши відданість святу.