Читателей на странице:
Наші плани й клопоти мізерні,
З рук як валиться все в шкереберть,
Відчуваємо пекучо в серці,
Що несе нас далі круговерть.
Падає тягар коли на рам’я,
Ми не хочемо його нести.
Душу грішну згіршеннями зраним,
Краще щастя бачимо в житті.
Забуваємо за Бога й ближніх,
Квапимося зупинити час,
Недоцільність змучену залишмо,
Каяття – принизливе для нас.
Дуже важко щось збагнути, розум
Не вкладається нам в мізки десь.
Прощення тепер ми не попросим,
Забуваємо за світ увесь.
Може криється в куточку кривда,
Недомовлення якісь терза.
Свідчимо без усвідомлень криво,
Швидкоплинно губиться краса.
Зачерствілу милостиню кинем
Або зовсім пройдем мимохіть,
За становищем бридка людина,
Вже ніколи ту не полюбить.
Кам’яного сховища доробок
І гордливе жухне надбання,
Якщо істини ти не второпав,
Без любові час тебе спиняв.