Читателей на странице:
Осіннє небо заплакало дощем.
Кудлатилися низько сірі хмари.
Тривожив душу ледь помітний щем
За літом, за теплом, що вже минало.
Обійстя ластівки давно покинули.
Лелечі сім*ї знов в дорогу подались.
Жовтіє листя, і вже китиці калини
Терпким червоним соком налились.
Та раптом розступилась темна хмара.
Веселка радісно, чарівно засміялась.
Дощ перестав і вона барвами заграла,
Надія на все добре знов вселялась…