Читателей на странице:
Любов моя до тебе спрагло лине,
Та не ошукуй, леле, ти мене.
Зверни увагу хоч би на хвилину,
Нехай не буде серце кам’яне.
Посіявся серпанок у багрянці,
пожухле листя низько шарудить.
Осінній на ніч дощ збирався,
що спраглий вуст, кохання і жади.
Я розчиняюсь в крапельці дощівній
аби припасти ніжно до щоки.
Не спокушай собою затужити,
хмаринку повноводу прищепи.
Заміню докори на сподівання,
погрози добротою відведу.
Об камінь шпортко щоб не спотикались,
підхід до твого серця віднайду.
Тому тебе найбільше я кохаю,
марную час на вірші ці тому.
Кохання цього більше не утаю,
освідчуюсь, кохаю, обійму.