Читателей на странице:
Ми думаємо, а що там кохати!
Природно, аби лиш здорові були.
У обіймах, у парі собі крокувати,
Нехай там позаздрять іще навздогін.
Радіти так сильно за рідну кровинку,
Зійтися, плекать, догодити, зростить.
До старості разом у згоді прожити,
А перший чи вибач казатимеш ти?
В любові ми виперджаймо натомість,
Де, навіть, як заклику ще не було.
За відповідальність кохання свідомі
Ми будьмо постійно, за щастя й тепло.
Ми зможемо тільки тоді розуміти,
Коли навчимося любити себе.
Кохати по-справжньому треба зуміти,
Щоб серце коханих чіпало тебе.
Тоді не важливі погода, ні настрій,
Абищо, але не цурання душі.
Розділене може на двох бути щастя,
Інакше його у собі не держи.