Читателей на странице:
Непередбачена і неповторна,
ти у красі своїй світ осява.
Тріпоче серце, як тебе пригорну,
квітучою як рясно стала вся.
Покликані любити ми взаємно,
леліяти у чистоті любов.
Життя до денця полуднево сп’ємо,
у сад кохання за руки ввійшов.
Не зіпсувала нас щоб недовіра,
у надвечір’я сповіддю очисть
благеньку душу в поцілунках гірко,
як перед смертю, причастивсь вночі.
Мене бентежить ніжністю ще досі
твоє чарівне личко далебі.
Нехай вривається висклива осінь,
закоханість знаходжу ж у тобі.