Читателей на странице:
Павутинка із літа ніжно тягнеться в осінь.
Запах яблук і трав… А на небі ще просинь.
Я не хочу пускать сонце тепле з долоні.
Хай ще пестить мене – я у сонця в полоні.
Літо-літо моє, не пущу тебе в осінь.
Там загубишся ти і загубиться просинь.
Я сховаю тебе в свої теплі долоні.
Літо-літо моє, ти у мене в полоні.
Нежно, тонко, мелодично! Валечка, восхитительное стихотворение!
От души желаю мира, здоровья, добра и радости жизни!
Благодарю, Людмилочка! Взаимно желаю здоровья, счастья и радости жизни!