День ховається в темінь за луками

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

День ховається в темінь за луками,
Він втомився, йде спати до ранку.
Сонце в ліжечко впало м’якесеньке –
Буде солодко спать до світанку.

Посхиляли голівоньки квіти.
Заколише їх місяць в обіймах
І цілунком м’яким зацілує,
Щоб заснули у зніжених мріях.

У берізки сьогодні побачення –
Чепурилась, вмивала листя.
Одягала смарагдову сукню,
Із росинок блистить намисто.

Поспішає вже клен до неї:
–Моя пташко, моя голубко,
Обійму тебе в місячнім сяйві,
Тендітна, струнка моя любко.

Десь доріжку освічує місяць,
Еротично зітхає вона.
Знає: любить її срібнолиций,
В цілім світі для нього – одна.