Напівзатіненої прохолоди

Leon Clerk

Читателей на странице:

Напівзатіненої прохолоди
Та бажана й охайна благодать.
У легкім дефіле вона проходить,
Їй руку для підтримки ти подай.

Запишена і мелодійно тиха,
Серпанок оповзає, наче хміль.
Як огир біля неї зривно дихав,
Побачення благаючи, не квиль.

Відчути подих квіту, Боже, дай-то,
Аби ожити наново з жаги!
До потрясіння серця закохати
Ні сил, ні змоги тіла не щади.

Зірничий мерехт гравко під очима
Зачеплює пагілля молоде.
Якась чаклунка може наврочила,
Що потайки обожнені спите.