Пригадаю свою найдорожчу

Leon Clerk

Читателей на странице:

Пригадаю свою найдорожчу,
Без якої б’є смуток до сліз,
Ось візьмеш і мене приворожиш,
Щоб крізь сонце любов цю проніс.
Ніби літо помірно тепленьке,
Мов з клітин вибирається в світ.
Повна лусканців згорнута жменька,
Погляд гордощів вмить перецвів.
Дорікатимеш, певно, звідколи
За невмілість розсудливих діб,
Притулятиму губи з любов’ю,
Навіть в попіл сірезний б згорів.
Подивлюсь ненароком негайно,
Як щось зводить з осліплених віч,
Може скажеш: народжу кохання.
Поцілунками місце розміть.
Задивилась золочена осінь,
По небеснім в’ є склі виднокіл,
Розпустила з кіс простоволосих
Ту окрасу пахучу довкіл.
Починати життя все спочатку,
Чимкортиміше тіло вбача,
Почитати довіку дівчатко,
На смак терпкість – немов алича.
Поодинці захоплення меркне,
А, натомість, вражаючу ціль,
На перебір тих вервичних зерен,
Із любов’ю старанно націль.