Читателей на странице:
Закохані в пахощі літа,
у квіти яскраві либонь.
Приходиться часто жаліти,
що швидко минає любов.
Бракує нам сонечка в серці,
бо очі рясні вже дощем.
Як сумно стає тоді врешті,
кохання хіба вбережеш?
Рибалки засіли в туманах,
очікують добрий улов.
Душею бадьорять коханих,
що не заржавіє любов.
А вітер любесечко віє,
милується весь дивокрай.
Прекрасна встає Україна,
її, наречену, кохай.
Поводься, як з матір’ю, гоже,
даруй їй пошану й любов.
А жити Господь допоможе,
Причастям надію розгов.
Не зникне ніколи кохання,
святе почуття не мине.
Допоки ми будем прохати,
щоб сонце зійшло осяйне.
Переплелись в рядках любов й кохання
До неньки України й до дівчини.
Душа наповнюється ніжністю зізнання,
А в серці – почуття і це причина.
Щиро дякую.