Ми забуваємо, друзі

Leon Clerk

Читателей на странице:


Ми забуваємо, друзі,
Що у природи нема
Гніву й притворства погрузлих,
Всіх, як братів обійма.
Тільки у нас є кохання,
Зрадою що убива.
Серце не може брехати,
Чиста душа як жива.
Чи перервати вагітність
Може тваринний інстинкт?
Той бідолашний негідний
Совість свою охрестить.
Відданих більше немає
Від пари лебедів крил.
Хто на життя зазіхає,
Той недостойно любив.
Сонце ласкаве на небі
Хоче опіки дітей
Нам тільки цього не треба,
Богом забутих сімей.
Але ніколи не кине
Мамочка навіть сама
Рідної свої дитини,
Котра на Бога впова.

© Leon Clerk


5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

2 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
15.07.2020 9:17 пп

Леоне, Ви написали дуже правильні, виважені, мудрі, рядки. У житті має так бути, як написали Ви. Дякую за Вашу мудрість!