Читателей на странице:
Стрічати зорі ти була не проти,
Щоб цілу нічку місяць гойдав стан.
Здійматися з безодні на флайборді,
Як з ігрищ збурлений фонтан повстав.
Тримати руки сплетані на спині,
Горнути водоспади звіддаля.
Намокнути, щоб аж були вже сині,
Жаданням виглядати де ж земля.
А губи, наче риб’ячі, з апное
Не проковтнуть повітря, цілувавсь.
Своїм коханням солодко напоєш,
Продовжуючи лебединий вальс.
Затріпотіти хвилею гнучкою,
Шукаючи протоки навздогін.
Вертіти па-де-де чимдуж ногою,
Кидати супротивлення тугі.
Вогонь горить на водяній поверхні,
Мов смолоскип тріщить і вибуха.
Мить вічності й ця ніч тебе поверне,
Розніжена, капризна і блага.
Дякую Leon…
Гарно написав.
Творчих натхнень и перемог бажаю.
Щиро дякую.
Очень интересное стихотворение и оригинальные метафоры!
Понравилось.
Леон, творческих Вам успехов и всего самого прекрасного!
Большое спасибо.
Чудово, Леоне, лирично-симпатично)
Дякую Вам.
Леоне, Ваші оригінальні епітети й метафори створюють такі ж оригінальні й чуттєві вірші, які хочеться читати, адже вони про вічне — про кохання!
Щиро дякую.