Читателей на странице:
Прожилки крові по шиї,
Наче струмочки, журчать.
Погляд твій чемний, поштивий.
Я задививсь сторчака.
Очі твої з перламутрів,
Повінь глибока – втону.
Що ж легковажний, не мудрий,
Адже нема талану.
Світло яскраве проймає,
Пестячи аж до нутра.
Йду я ні з чим із рибалки,
Ноги у кров опатрав.
Схибити соромно, лучче
Не починати котрійсь.
Локони хвилями з кучерів,
Їх доторкнутись не бійся.
Вітер гундосо, як парубок,
Шибеникує з інтриг,
Годі туманами паритись,
В гречку не барячись вплиг.
Білого кольору груди,
Не загоріли, де бюст.
Швендяти буду марудно,
Дечого явно доб’юсь.
Листя-перекотиполе
Місця собі не знайде,
А патиччя майже голе
Та зіпсуте, не святе.