Читателей на странице:
Ой Іване, Іване,
Ой Іване Купале!
Ми з тобою ту квітку серед літа шукали,
Серед лісу блукали і намріяли диво,
Не даремно шукали, бо та квітка цвістиме.
А у полум’ї ночі все погане злітає,
Бо насправді щасливий, тільки той, хто кохає,
Тільки той, хто згоріти у вогні не боїться,
Не потоне віночок: він на долю згодиться.
Ой Іване, Іване,
Ніч Купальську розбудиш
І сміливу красуню за любов не засудиш,
Буде плисти віночок, а пісні будуть линуть,
Хай усі одинокі свої пари зустрінуть.
Ой Іване Іване, Ой Іване Іване, ой Іване Іване….
Яка гарна пісня! Наскільки співоча українська щира душа. Дуже добре підхоплено, мелодійно, мило!
Наша мова, це вже сама пісня, її мелодія в кожному слові. Ми маємо пишатися нею і пропагандувати. Але я чудово розумію, що кожному рідна мова співає, бо то мова батьків. А традиції, це також мова культури рідного краю.
Дякую друже. Мені дуже приємно, що ми спілкуємося однією мовою.)
Світланочко, гарно, душевно про найщиріше й найсвітліше почуття — кохання, яке виглядають і на яке чекають у Купальську ніч!
Кохання, то найпоширеніша тема поезії і прози, бо то є основа основ, яка йде з давніх віків й несе цікаві традиції. Якраз цей факт я хотіла передати в цій пісні.
Дякую Валічка за щирий коментар і за увагу. Хай щастить!