Читателей на странице:
Келих наповнила тиша…
Свічка горить на столі.
Тіні блукають під вікнами –
Вітер гойдає старі ліхтарі.
Тиша. Навколо тиша…
Всевишній її дає.
Мовчки із нею говориш,
Серце лиш стука твоє.
Тиші розкажеш про болі.
Їй ти довіриш святе.
Мантру свою відтвориш –
До Бога тебе хай веде.
Він, тільки Він один знає:
Тиша рятує світ.
Накриє тебе омофором,
Перед Ним ти даси отвіт.
Келих наповнила тиша…
Свічка горить на столі.
Тіні блукають під вікнами –
Вітер гойдає старі ліхтарі.
Так затишно, мудро і, водночас, легко стає на душі, коли прислуховуєшся у тишу. Поетично і гарно читати тишу.
Дякую, Леоне! Згодна, що з тишею нам набагато легше, вона лікує душу.
Поезія для душі!
Дякую!
Цікавий погляд на Тишу)
Можливо, що так,Олексію.
Чудесная лирика! Мелодичная и трогательная!
Валентина, прекрасное стихотворение!
Дорогая Людмилочка, я благодарна тебе за поддержку, за теплый, душевный комментарий!