Читателей на странице:
Вона знаходила себе в обіймах тиші,
Її відлюдьком називали всі.
Що то за дівчина з великими очима?
І що ж там коїться в її душі?
Ідуть дівчата в бар, на дискотеку.
Танцюють, веселяться – гамір, шум.
Вона ж іде на тихий берег річки
Геть відвести від себе людський глум.
Ніхто не розуміє її щастя.
Подруга в неї – зіронька ясна.
Для неї стільки простору на небі,
І зараз там вона лише одна.
А потім в небі зблиснуть інші зорі –
Подружки щирі світяться для всіх.
Вона ж одна стоїть в обіймах тиші.
Відлунням десь вчувається чийсь сміх.
Не стрималась – до тиші усміхнулась,
Затанцювала з вітром залюбки,
Зловила зірку падаючу з неба,
Розкривши душу, бігла до ріки.
Так, дуже зворушливо, чуйно, з життя, самісінької душі. Щастя в нас, відчуття тієї повноти. Дуже добре поданий вірш. Розуміння тиші у тихому розміреному житті. Бути щасливим зараз.
Леоне, щиро Вам вдячна! Ви дуже тонко зрозуміли зміст.
Дуже душевно ііі щиро!
Щиро вдячна Вам!
Чудово Валентиночко, чудово! Душа злітає часто до небес, бо там її живе основа, там її радість, там її прогрес. Ми звідти всі думки свої несемо, несемо Боже слово для життя, чудова народилась у вас тема, ось так і робим нові відкриття.
Дякую, Світланочко, за чудовий поетичний коментар!
Як завжди,НЕПЕРЕВЕРШИНО!!!
Щиро дякую!
Сколько света, радости, нежности, мелодичности!
Валентина, изумительные стихи!
Желаю Вам творческих успехов и море позитива.
Искренне благодарю Вас, Людмила, за душевный комментарий!