Читателей на странице:
Свинцеві хмари опустили плечі,
Мокречею хлюпнуло із небес.
Розбійник-вітер скинув зайві речі
І ніби Фенікс із землі воскрес.
Блискавиця розколола небо
І застрягла прямо у землі.
Страшно, сумно, може, треба
Десь у затишку сховатися мені.
Загуркотіло, задрижало, затремтіло.
Білі кулі полетіли – град.
Обважніло моє змокріле тіло.
Громовиця святкує парад.
Раптом сонце виходить із хмари.
Ніжним променем ніби пустує,
Всю теплом мене обіймає
І від грому лихого рятує.
Звичайно, сонечко теплом обіймає і від грому рятує. Дуже влучно. Дощі зачастили, але літо має чудові властивості.
Так, Леоне, літо справді чудове. Дякую за коментар!
Яркие, образные метафоры! Красочно, живо, позитивно, оптимистично!
Валентина, прекрасное стихотворение!
Приятно, что Вам понравилось. Спасибо, Людмила, за комментарий!