Читателей на странице:
Чомусь так мені невимовно
І на серці незрима туга.
Тільки віра знову рятує,
Щоб освідчитись у любові.
На поїздки далекосвітні
Погодитися треба може.
Відволожити мжичка зможе,
А зажура з очей відійде.
Не покинеш блакитного неба,
Де намрії і щастя разом,
За туманом розсій образи,
Сумувати, повір, вже не треба.
Треба вільним зробитись птахом
І летіти назустріч кохання.
Стрімголов і крильми махати,
Поки світлом для когось стати.
Хай ростуть від кохання крила,
Хай душа Ваша туги не зна.
Щоб завжди була поруч мила,
А у серці цвіла весна.
Как в пенсе поётся, не надо печалиться, вся жизнь впереди)