Читателей на странице:
Подивіться, як сідає вечір,
Коли літо сонячне сміється,
Обіймає ніжно він за плечі,
Бронзи світло наче ллється,
А кульбаб ліхтарики на сонці
Так виблискують прозорістю своєю
І стоять, як справжні охоронці,
Світяться надвечір над землею,
Ну а небо – заходу заграва,
Полум’яне, наче хто збентежив,
І радіють стомлені днем трави,
Вечір літа бачив той, хто стежив…
Дуже гарно, витончено, природно. Ви Світлано, велика майстриня слова. Здавалось би з миті створити цілу заграву, побачити красу в малім делікатнім стебельці кульбабки. Літо і вечір, пора затишку і натхнення. Тож бажаю Вам натхнення і любові, якою Ви наповнені, щоб уділити її нам. Велике спасибі за прекрасний вірш.
Щиро дякую друже, за теплі слова. Ви також майстер слова і невипадково що ми всі зустрілися тут. Подібне, притягує подібне. Я радію бути з вами.