Читателей на странице:
Обитель світла і добра,
Святого духу тиха пристань –
Тут стільки щирості й тепла,
Що не зітре ні час, ні відстань.
Тут дух небес, тут сила Божа
Витає в затінку алей.
І благодать щодня погожа,
Яку відчує і пігмей.
Ошатні храми, світлі, чисті,
Лікують душі і серця.
Тут люди моляться Пречистій,
Відкрившись їй аж до денця.
Насельниці, бліді і тихі,
Немов з ікони їхній лик.
В мирськім житті десь їхнє лихо…
Обитель ця – їх рятівник.
Внизу десь Удай котить хвилі –
Благоговіння й благодать.
Тут є опора в Божій силі,
Яку нікому не віднять.
Справжня царина духа, тут справді спочив Святий Дух на обитель і вірників. Богу подяка за чудові місця і прекрасне поетичне відтворення. Божого благословення Вам, пані Валентино і всім! Любові і миру!
Так, Леоне, Густинський монастир – таке намолене місце, що це відчуваєш ще наближаючись до нього. Там дійсно витає Дух Божий. Дякую, Леоне, за прекрасне побажання й навзаєм!