Читателей на странице:
Забрали спокій спущені дощі,
Ввірвалися мов гончаки у душу.
Від безнадії ти не верещи,
Руками тісно голос твій заглушу.
Мене за руку смикни ненароком.
На вирві рясно з почуттів змокріла.
Моя невидумана з казки мрія,
Красива, змучена і перемокла.
Охоплю твої стегна обіруч.
Небесна мана тіло все покрила.
Позаду пліч повиростали крила.
Візьми мене, до рання ще домуч.
Скільки емоцій і почуттів серед дощу! Яка ж красива, хоч і перемокла, з казки мрія!
Дякую Вам.