Читателей на странице:
Холодний простір голубить тіло,
І пестить просто, щоб затремтіло.
Зливає в купіль цілющі трави,
Цілує любо куди вказала.
Зриває сором і покривало,
Бажає зором, усю кохає.
На грудях мямле солодкі речі,
Проникне в ямки, торкає плечі.
Виносить розум, на руки візьме
Таку дорослу, в душі, як дітка.
Язик белькоче – і хоче цюці,
Загляне в очі, бо дуже скучив.
Лакає пори – і не періче,
Живе в любові щоденно ніччю.
Безмежний простір, тісні проходи,
Троянди гострі, по шкірі водиш.
Кида в гарячку, а то судомить,
Тривожить лячно за гріх свідомий.
Обійми стегон і стогін ніжний,
Зробилось тепло у темній тиші.