Читателей на странице:
1 червня — Міжнародний день захисту дітей
Я торкаюся ручки дитячої.
Ні, не вбита вона. Тільки спить.
Чую шепіт гарячий, тремтячий
Очі я закриваю на мить.
Чую голос, що рветься на волю.
Він над Бабиним яром пливе.
Там відгомони відчаю, болю.
Попіл стукає в серце моє.
«На руках свою ляльку тримала,
Як сестра вона поруч моя.
Я до себе її притискала,
Разом слухали трель солов’я.
Те, що буде зі мною, не знала.
Ти пробач, що взяла я тебе.
Ляльку стільки разів рятувала.
Так врятуй же сьогодні мене.
.
Не змогла врятувати. Я вбита.
Нас вони поливали свинцем
Моє серце металом пробито.
Шлях завершився рано кінцем.
І під постріли якось здалося,
Що з’явилась у ляльки сльоза.
Раптом тиша і безголосся…
Чорний день нас навік пов’язав.
Ваші кроки сьогодні над нами,
Над дітьми, що пішли в нікуди.
Нас немає. А все-таки з вами.
Залишаються наші думки
Я прошу генерала, зброяра
Я благаю дорослих людей,
Не потрібно вам нового Яру
Не вбивайте, будь ласка, дітей!»
Олексію, повірте, читала зі сльозами на очах! Надзвичайно боляче читати такі проникливі рядки. Але це наша гірка правда, це наш невимовний біль. І допоки правда і біль житимуть у нашій пам’яті, доти ми всі будемо залишатися людьми. Дякую Вам за пам’ять про цих безневинних діток. І нехай Ваші рядки почують усі:
Я прошу генерала, зброяра
Я благаю дорослих людей,
Не потрібно вам нового Яру
Не вбивайте, будь ласка, дітей!
Дякую, Валентино, за розуміння, за ваші почуття.