Читателей на странице:
Ми хотіли сховатись як діти,
Ще бешкетники ті ох-ох-ох!..
І під чагарниками сидіти,
На матусі чекати любов.
Підбігцем прошмигнув попідтинню,
Незабаром проскочити в двір.
Не бувало ні в чім леместитись,
Пригорнути ласкаво, повір.
Ніби сонце світило охоче,
Були найщасливіші з усіх.
Задивлялися в мамині очі,
Видав щирий ощадливо сміх.
Не барилися радість віддати
Чи підтримати в немочах сил.
Заважали картавлені вади,
Хтось як дивакувато бузив.
Дуже швидко ставали дорослі,
В пелюшках цілували малих.
Підростали свої сини-дочки,
Любов мамина пестила їх.
Усі дітки — це маленькі бешкетники! Такими були й ми. Цими рядочками Ви, Леоне, нагадали мені дитинство. Дякую Вам!
Дуже швидко ставали дорослі,
В пелюшках цілували малих.
Підростали свої сини-дочки,
Любов мамина пестила їх.
Дуже проникливо, лирично, так тепло про детство